Скрипка Олег - Жоржина

Жоржина спить. Їй сумно стало.

І жаль пройняв її терпкий,

що сестри всі її зів’яли,

їх облетіли пелюстки.


Що тепле літо одсіяло,

Волога сива вишина.



Вона й хитається помалу,

від вітру вистигне вона.


Віддав би їй своє я серце,

щоб знов сміялась їй блакить.

Жоржина спить. Коли ж проснеться,

жоржини інші будуть жить.


Віддав би їй своє я серце,

щоб знов сміялась їй блакить.

Жоржина спить. Коли ж проснеться,

жоржини інші будуть жить.

Поделиться:

Количество просмотров: 61