Таисия Повалий - Востаннє
У твоїх обіймах ніч пала
Не здолає а ні сон, а ні мла.
Жагою втіхи втомлені тіла.
Ця історія, як світ стара.
Завмирає все довкруг востаннє
І любов вмирає ранком, як від ран.
Не дай вам Боже звідати хоч раз.
Зрозуміло все без зайвих слів.
Не жалію, що туман між нами ліг,
Цей туман з невиплаканих сліз.
Чим для тебе, любий мій,
Були наші ночі, зрозумієш серед злив
У обіймах іншої колись.
А я… не благаю ніжності востаннє,
Не почуєш з уст моїх зітхання.
Мовчання — хрест тяжкий для двох,
Де легку розіп’яту любов
Я понесу одна.
Лиш здавалося, що ми одне,
Промайнемо крізь життя,
І не торкне нас гірка отрута забуття.
Ця історія, як світ стара.
Завмирає все довкруг востаннє
І любов вмирає ранком, як від ран.
А я… не благаю ніжності в останнє,
Не почуєш з уст моїх зітхання.
Не здолає а ні сон, а ні мла.
Жагою втіхи втомлені тіла.
Ця історія, як світ стара.
Завмирає все довкруг востаннє
І любов вмирає ранком, як від ран.
Не дай вам Боже звідати хоч раз.
Зрозуміло все без зайвих слів.
Не жалію, що туман між нами ліг,
Цей туман з невиплаканих сліз.
Чим для тебе, любий мій,
Були наші ночі, зрозумієш серед злив
У обіймах іншої колись.
А я… не благаю ніжності востаннє,
Не почуєш з уст моїх зітхання.
Мовчання — хрест тяжкий для двох,
Де легку розіп’яту любов
Я понесу одна.
Лиш здавалося, що ми одне,
Промайнемо крізь життя,
І не торкне нас гірка отрута забуття.
Ця історія, як світ стара.
Завмирає все довкруг востаннє
І любов вмирає ранком, як від ран.
А я… не благаю ніжності в останнє,
Не почуєш з уст моїх зітхання.
Количество просмотров: 75